Вільям Лоуренс, відомий чоловік в Торонто. Він добре знався на рослинах, квітах, був гарним садівником. Завдяки своїм знанням та любові до рослин Лоуренс став засновником роздрібного квіткового бізнесу у Торонто. Пізніше за свою діяльність чоловік став президентом Канадського садівничого товариства. Про те, як Лоуренс створив тепличний комплекс в Торонто, читайте далі у статті на toronto.name.
З чого все розпочиналося?
Восени 1911 року Вільям за 13 000 доларів придбав ферму у Джона Палмера, яка розміщувалась на сході Річмонд-Гілл. На сонячному схилі села, неподалік залізниці Лоуренс почав створювати теплицю.
У 1912 році протягом літа ним була створена велика теплиця. Її довжина складала – 214 метрів, а ширина – 27 метрів. Конструкція була обладнана склом, за яким зростало близько гектара квітів.
В холоди теплиця опалювалась парою від котельні розташованої неподалік. Біля теплиці була ще одна будівля, в якій встановили холодильне обладнання, там відбувалося пакування квітів.
У 1913 році Лоуренс побудував на території ще 5 тепличних конструкцій, вони займали площу близько 9100 квадратних метрів. В теплицях вирощували: троянди, гвоздики, хризантеми та багато інших видів квітів.
Вирощені рослини Вільям реалізував в різні торгові точки Торонто. Саме тоді розпочався його великий квітковий бізнес. Замовлення він відправляв поштою й таким чином свою продукцію реалізував по всьому Торонто та далеко за його межами.
Троянди садівника Вільяма Лоуренса були дуже гарними, чоловік брав участь у різних виставках, де його квіти посідали перші місця. Садівники, туристи, не могли пройти стороною теплиці, завжди заходили й уважно дивилися на квіти.
Невдачі у вирощуванні
У вирощуванні рослин на жаль були певні труднощі. Взимку 1913 року під великою вагою снігу обвалилася частина даху найбільшої теплиці. Весною цю саму теплицю сильно пошкодив вітер. Скло розбилося вщент, тисячі троянд загинули.
Ще одна невдача сталася у 1913 році. Тоді було схвалено підзаконний акт, який передбачав видачу кредиту в розмірі 5000 доларів на 10 років державою Лоуренсу. Ці гроші були потрібні на відбудову теплиць після пошкодження снігом та вітром. На жаль, держава не надала кредиту. Тому у 1919 році розчарований Вільям продав свій тепличний комплекс Ofield and Cotton.
Активна громадська діяльність
Лоуренс зробив великий внесок у розвиток Річмонд-Гілл. Чоловік активно залучав до села приїжджих садівників, представив до сільської ради квітникаря з Торонто Джона Данлопа. До речі Джон також розглядав можливість створення теплиці в Річмонд-Гілл, Лоуренс підтримував його рішення, оскільки це було б гарною перевагою для інших флористів. Попит міг бути дуже високим.
Сільська рада видала 1 гектар Данлопу, але за однієї умови, ці землі повинні використовуватися лише для розведення теплиць.
Наприкінці 1913 року Данлоп побудував 2 теплиці. Весною 1914 року його 50 троянд отримали свою першу премію на Міжнародній виставці троянд у Нью-Йорку. У 1915 році чоловік почав постачати щотижня 10-12 тисяч гвоздик у різні канадські міста.
У вересні 1930 року Данлоп раптово помер, його теплиці перейшли у власність Гарольда Міллса, який почав займатися теплицями того ж року, що й Лоуренс. Троянди чоловіка отримали багато нагород на Королівському зимовому ярмарку в Торонто. У 1939 році букет троянд відправили на Захід авіаекспресом для королеви Єлизавети, яка перебувала в Отаві з королівським візитом.
Міллс та Лоуренс активно працювали разом над облагороджуванням села, вони бажали підвищити інтерес у місцевих жителів до вирощування квітів, фруктів. Така активна громадська діяльність приваблювала інших людей, які також відкривали теплиці, створювали розплідники.
Садівнича промисловість зробила Річмонд-Гілл відомим. До 1939 року в селі щорічно вирощували та реалізували 4 мільйони троянд. До робіт залучали 100 осіб, місцевій економіці надавали 250 000 доларів. Таким чином, любов до своєї справи садівників, змогла принести користь людям і природі.
