Існує багато різних історій про Торонто, проте розповідь про острови міста – одна з найцікавіших та натхненних. Острови Торонто не завжди були просто частинами суходолу, насправді вони являли собою серію постійно рухомих піщаних барів або відкладень берегового дрейфу, які виникли з обривів Скарборо (Scarborough Bluffs) і переносилися на захід течіями озера Онтаріо. До початку 1800-х років найдовший із цих піщаних барів простягався майже на 9 кілометрів на південний захід від вулиці Вудбайн-авеню, через затоку Ашбрідж (Ashbridge’s Bay) і болота нижньої частини річки Дон, утворюючи природну гавань між озером і материком. Далі на toronto.name.
Перші жителі. Чому жили на території островів та чим займалися?
Острови Торонто є традиційними територіями народів Віандот (Wyandotte), Міссісога (Mississaugas of the New Credit First Nations) та Конфедерації Годеносауні (the Haudenosaunee Confederacy), Анішнабекської нації (Anishnabek Nation) та нації Метисів (Métis Nation). Народи жили на території Канади щонайменше 12 000 років.
Віандот, що означає “Люди острова”, були конфедерацією з чотирьох ірокезькомовних народів. У 15 столітті вони населяли територію Торонто, що простягалася на північ до озера Сімко та затоки Джорджіан. Віандот жили в довгих будинках у селах, де мешкали сотні або навіть тисячі людей. Селища розташовувались у вигідних місцях, зазвичай на невеликому підвищенні, поблизу постійних джерел води та родючих ґрунтів для землеробства. Віандот були відомі своїми землеробськими здібностями, а їхні громади здебільшого харчувалися з вирощування “Трьох сестер”: кукурудзи, гарбуза та бобів. Вони також займалися полюванням, риболовлею та збиранням дикоросів, а їхні села переносилися кожні 10-30 років, коли виснажувалися ґрунти та запаси деревини.
Французькі дослідники прибули в цей регіон на початку 17 століття і дали народові Віандот прізвисько “Гурон”. Зневажливий термін, що з французької має значення “кабан”. Вони, ймовірно, акцентували на центральній смузі волосся, яку носили чоловіки цього народу. Самі французи та європейці обмінювалися знаннями, товарами та послугами з ними. На жаль, європейці також принесли із собою багато хвороб, як-от віспа, туберкульоз та грип. Ці недуги спустошили населення Віандот та інших аборигенних народів. Подальші війни ще більше скоротили їх чисельність, зрештою вони взагалі зникли.
Два народи Конфедерації Ходеносауні, які також були ірокезькомовними, оселилися на території Торонто в 17-му столітті після розсіяння Віандот. Назва Ходеносауні означає “Люди довгого будинку”. Вони також відомі як ірокези, але ця назва є некоректною, оскільки її дали їм їхні вороги. Це образливе прізвисько походить від терміну “Ірок”, що має значення “гримучі змії”, до якої французи додали суфікс “-ois”. Два народи Годеносауні, які переселилися до Торонто, були Кагнякенгака (Kahniakenhaka), “Люди кременю” (також відомі як мохоки), і Онондовага (Onondowagah), “Люди Великого пагорба” (також відомі як сенека). Кагнякенгака та Онондовага жили в Теяіагоні, великому селі на східному березі річки Гамбер. Теяіагон було великим поселенням, в якому проживало більше ніж 5000 осіб. Народу подобалося розташування села, оскільки річка Гамбер стала важливим торгівельним маршрутом між озерами Онтаріо та Сімко. Крім того, річка Гамбер сьогодні відома як “Стежка для перенесення” (Carrying Place Trail).
До речі, мовою кахнякенгаків слово “Ткаронто” означає “місце, де стоять дерева у воді”. Це стосувалося території, де народ Віандот вбивав кілки у воду, створюючи риболовні загати між озерами Сімко та Кучічинг. Лише наприкінці 18 століття назва Торонто почала асоціюватися з територією, яка нині належить місту. Міссісога, яка належить до Анінішнабе, переселилася в район Торонто після Сенека наприкінці 17 століття. У той час народ Міссісога не займався сільським господарством, вони полювали та збирали їжу. Жили в сезонних поселеннях, подорожуючи своїми територіями, щоб використовувати різні ресурси протягом року.
Саме в цей період британці розпочали активне зміцнення свого впливу в районі Торонто (французи та британці вели війни в Європі та Північній Америці, і цей конфлікт тривав до 18 століття). До прикладу, присутність французів у районі Торонто призвела до побудови альянсів із різними корінними групами за допомогою дипломатії, торгівлі, подарунків та особистих відносин. Народи Міссісога та Годеносауні, а також інші, були втягнуті в європейський конфлікт, який закінчився тим, що британці витіснили французів із території Торонто. Також відомо, що після того, як французи втекли до Монреаля, британці почали вести переговори з народом Міссісога щодо території Торонто.
Угода про використання території
На початку 1760-их років британці та народ Міссісога налагодили стосунки. Хоча взаємини й стали вигідними, так би мовити, керованими, все ж між ними відчувалася напруга. Протягом приблизно двох десятиліть вони жили, як і раніше, торгуючи та підтримуючи союз під час конфліктів з американцями. У 1787 році було підписано угоду під назвою “Торонто Перчейз”. Йшлося про “продаж Торонто”. Британці вважали, що народ Міссісога підписав угоду про передачу своїх прав на 250 888 акрів землі в обмін на різні товари вартістю близько 1 700 фунтів стерлінгів. Своєю чергою, мешканці розглядали цю угоду як спільне використання землі. Для європейців було звичним практикувати дарування товарів народам Міссісога як символи “миру та дружби”. Договорів щодо заселення земель раніше ніколи не укладали.
Законність цієї купівлі ставиться під сумнів, оскільки межі угоди були нечіткими, а три вожді Міссісога, які укладали угоду, не підписали сам документ про купівлю, а лише окремі листки паперу, що були прикріплені до акту. У 1805 році британці уклали другу угоду щодо купівлі Торонто, ймовірно, відчувши, що перший договір був недійсним.
Варто зазначити, що дві сторони мали дуже різне розуміння та способи фіксації таких угод, що призвело до плутанини та несправедливого ставлення до них в майбутньому. Ті три вожді Міссісога, що підписували договір, на той час уже померли, а їхній народ не мав письмового запису про першу угоду. Саме тому британці розробили новий документ, який включав значно більшу територію, ніж було в угоді 1787 року, і представили його народу Міссісога, який вже і так був обмежений у використанні земель. За купівлю Торонто 1805 року було сплачено лише 10 шилінгів (або 60 канадських доларів). Острови Торонто не були частиною письмової угоди і є священними землями для народу Міссісога та інших перших націй. У 2010 році уряд Канади врегулював позов щодо землі, який було розпочато у 1986 році через угоду про купівлю Торонто. Основна частина компенсації у розмірі 145 мільйонів доларів була передана в траст для громади, але за угодою кожен дорослий член громади отримав по 20 000 доларів.
Чому завдяки островам Торонто обрали столицею Верхньої Канади? Їх руйнування та розриви
Під час британської колонізації Джон Грейвс Сімко став першим лейтенант-губернатором Верхньої Канади. Він обрав Торонто як столицю Верхньої Канади з кількох причин: це місце було легко доступне найпоширенішим видом транспорту – водним, а також легко захищалося завдяки островам Торонто (тоді піщаній косі/півострову), які боронили гавань та оточували територію. У 1794 році британці почали будувати склади та сторожовий будинок.
У 1850 році молодий інженер Сандфорд Флемінг вивчав рух піщаної коси й розрахував, що за попередні п’ятдесят років до західної частини коси додалося дванадцять гектарів. На початку 21 століття серія сильних штормів та потужна дія хвиль почали руйнувати півострів, що вимагало частого ремонту малих розривів. Зрештою, у 1858 році шторм повністю відокремив півострів від материка, і розрив не було відновлено. Так з’явився острів. Східний розрив (Eastern Gap) відтоді став важливим судноплавним маршрутом до гавані Торонто. Проєкти днопоглиблення були спрямовані на стабілізацію берегової лінії, зменшення руху піщаних кос, створення глибших каналів для човнів або загальне підвищення рівня землі.
Створення та збільшення островів
У 1904-1906 роках канал було прорізано на північ від Фільтраційної станції островів, уздовж Авеню Гіавати. У 1909 році Лонг-Понд був розчищений, щоб замінити регатний маршрут, який раніше розташовувався на мисі Ханлана. Отриманий матеріал використовували для збільшення острова Магг. Завдяки подібним проєктам створили Олімпійський острів. Високий рівень озера постійно завдавав шкоди островам, тому 1 січня 1956 року місто Торонто передало відповідальність за острови муніципалітету Метрополітен Торонто (Metro) для розвитку території як регіонального парку.
