Бджоли – це маленькі працівники, що запилюють рослини, підтримують садки й навіть створюють унікальний мед, який відрізняється смаком залежно від місцевості. У Торонто бджільництво давно стало частиною життя міста: вулики стоять на дахах готелів, у парках і на фермах, а мешканці навчилися підтримувати працьовитих запилювачів. У цій статті ми розкриємо секрети бджолярів Торонто, а саме: як закони та правила допомагають організувати міські пасіки, як тут навчають новачків, що робить місто для бджіл і метеликів, а також наведемо приклади успішних дахових і паркових господарств. Більше на toronto-name.
Закон, що керує міським бджільництвом
Торонтське бджільництво регулює наступний закон: провінція Онтаріо вимагає, щоб усі пасіки були зареєстровані у відповідному міністерстві. Крім цього, існують мінімальні відстані для вуликів: щонайменше 30 метрів до межі сусідньої ділянки, якщо поруч будинки чи громадські місця, і 10 метрів до доріг і автомагістралей. Такі норми допомагають уникнути конфліктів із сусідами, та й, у цілому, життя бджіл стає безпечнішим.
Також пасічники застосовують практичні правила відповідального розміщення вуликів. Наприклад, льотки часто орієнтують так, щоб бджоли літали над відкритими ділянками, а не прямо до сусідського саду. Використовують живоплоти або екрани, щоб обмежити контакт бджіл із людьми. На маленьких ділянках ставлять лише кілька вуликів, бо для отримання меду й підтримки місцевої екосистеми їх не треба багато.
За словами Ontario Beekeepers’ Association, такий базовий «етикет» дозволяє бджолам працювати без стресу, а сусідам – жити без неприємних сюрпризів.
Хто допомагає новачкам і профі?
У Торонто дбають про вулики на дахах так само як і про спільноту людей, які діляться досвідом у сфері бджолярства. Одні з найактивніших організацій – Urban Toronto Beekeepers’ Association (UTBA). Вони проводять менторські програми, відкриті події, навчальні зустрічі та навіть публікують навчальні відео на YouTube. Новачки можуть дізнатися з чого почати, як правильно ставити вулики та як уникнути типових помилок. Для багатьох UTBA стає першим кроком у знайомстві з міським бджільництвом.
Ще одна важлива організація – Toronto Beekeepers Collective (TBC). Вони підтримують міські пасіки на таких відомих локаціях, як Fairmont Royal York, Downsview Park і Black Creek Community Farm. TBC не лише доглядає за вуликами, а й проводить освітні заходи для дітей і дорослих. Участь у таких програмах дозволяє побачити весь процес зсередини: як збирають мед, як доглядають за бджолами та як створюють безпечні умови для роботи запилювачів.
Особливу увагу варто приділити урбаністичним фермам. Наприклад, Black Creek Community Farm проводить програми для громад і молоді, де учасники можуть працювати з пасікою, дізнаватися про біорізноманіття та розуміти важливість запилювачів у місті. Такі «живі класи» показують, що бджоли – це ключова частина екосистеми міста, а не просто виробники меду.
Що роблять у Торонто для бджіл і метеликів?
У місті мешкає понад 360 видів диких бджіл і більше ніж 100 видів метеликів, і всі вони відіграють важливу роль у запиленні рослин. Саме тому в Торонто запровадили Pollinator Protection Strategy, стратегію захисту запилювачів. У рамках неї влада й громадські організації працюють над понад 30 конкретними завданнями, що спрямовані на збереження середовищ існування, підтримку здоров’я бджіл і метеликів та просування освіти серед громадян.
Крім того, щоб залучити мешканців до допомоги, в Торонто пропонують гранти PollinateTO, завдяки яким можна отримати до $5,000 на створення громадських «садків запилювачів». Метою такого нововведення є облаштування кормових та гніздових оселищ у всіх районах міста, від центрів до окраїн. А також ведеться карта проєктів і плануються нові відбори грантів у 2025 році, щоб заохотити якомога більше ініціатив.
Торонтівці також уважно стежать за балансом між медоносними й дикими бджолами. У місті знають, що перенасичення пасіками може призвести до тиску на природні ресурси, тому головна увага приділяється створенню якісних природних середовищ існування. Так і зʼявилося більше квітів, правильних насаджень і безпечних місць для гніздування.
Пасіки Торонто
Ми вже зʼясували, що бджоли оселяються на дахах історичних будівель та на сучасних офісних приміщеннях, що приносить користь не лише екосистемі, а й мешканцям міста. Ось, наприклад, Fairmont Royal York – одна з найлегендарніших дахових пасік Торонто, яка розташована в самому серці Торонто. З 2008 року на даху готелю розташовано шість вуликів, в яких мешкає понад 350 000 медоносних бджіл. Щорічно вони виробляють близько 205 кг меду, який використовують у ресторанах готелю та продають гостям. І саме завдяки такій ініціативі обізнаність про важливість та цінність бджіл підвищується. У готелі також створена програма Bee Sustainable, частина коштів від якої спрямовується на захист запилювачів. До речі, якщо ви захочете дізнатися, де саме в місті живуть маленькі трудівниці, можна скористатися спеціальною онлайн-картою пасік.
Також варто розповісти про компанію Alvéole, яка спеціалізується на встановленні бджолиних господарств на дахах комерційних будівель. Вони працюють з такими знаковими об’єктами, як TD Centre та Distillery District, де бджоли не тільки запилюють рослини, а також є частиною освітніх програм для орендарів та інших відвідувачів. Загалом Alvéole надає повний сервіс: від встановлення вуликів до проведення майстеркласів та збору меду.
Важливою частиною успішного міського бджільництва є створення сприятливого середовища для бджіл, тож міські документи та рекомендації Ontario Beekeepers’ Association наголошують на необхідності:
- Використовувати місцеві види рослин для забезпечення бджіл кормом та місцем для гніздування.
- Обмежувати кількість вуликів на малих ділянках, щоб уникнути перенасичення та стресу для колоній.
- Орієнтувати льотки вуликів так, щоб вони не спричиняли дискомфорту для сусідів.
- Встановлювати живоплоти або екрани, які можуть служити бар’єром від вітру та зменшувати шум.
І, звісно, як же не пригадати Black Creek Community Farm – міську ферму, яка до того ж є чудовим освітнім центром. Тут теж проводять програми для мешканців Торонто, особливо для молоді, де розповідають про важливість запилювачів та органічного землеробства. Такі ініціативи сприяють підвищенню екологічної свідомості та залученню людей до збереження природи.
Попри всі успіхи, міські бджолярі Торонто стикаються й з труднощами. Однією з головних загроз залишаються пестициди, які можуть потрапляти до квітів навіть у міських парках. Додають проблем і кліщі Varroa destructor – небезпечні паразити, що послаблюють цілі колонії. Також науковці застерігають, що кліматичні зміни можуть порушити звичні цикли цвітіння рослин, ускладнивши життя як медоносних, так і диких бджіл. Ще одна проблема – конкуренція між численними міськими вуликами та дикими запилювачами за обмежені ресурси. Тож майбутнє міського бджільництва залежить від балансу: підтримки пасік, збереження природних середовищ і наукового підходу до захисту бджіл.
Джерела:
- https://www.toronto.ca/wp-content/uploads/2020/10/8fb9-WildAboutBees_Web.pdf
- https://www.ontariobee.com/issues-and-advocacy/municipal-bylaw-development
- https://www.sus.gov.on.ca/lc/content/mgcs/omafra/profiles/default.html?inTemplate=003-0373&lang=E
- https://sustainontario.com/custom/uploads/2012/12/FINAL-REPORT-Urban-Beekeeping-Policy-in-Ontario-December-2012.pdf
- https://www.thefairmontroyalyork.com/blog/honey-harvest
