Торонтську магнітно-метеорологічну обсерваторію вважають історичною. Вона є частиною Торонтського університету. Заснована в 1840 році вченим Едвардом Сабіним. Він керував масштабним дослідницьким проєктом, котрий завершився в 1853 році. Обсерваторію за наказом канадського уряду значно розширили. З того часу вона була офіційною метеостанцією країни протягом наступних п’ятдесяти років. Цю наукову установу сміливо називають колискою канадської астрономії. Про неї ми і поговоримо у нашому матеріалі. Далі на toronto.name.
Як з’явилася Торонтська магнітно-метеорологічна обсерваторія
У першій половині XIX століття за сприянням британського уряду у багатьох країнах будували і відкривали обсерваторії, які досліджували магнітне поле Землі. На той час ця галузь науки потребувала досліджень та ґрунтовних знань. Спочатку наукову установу планували розташувати на острові Сент-Елен (Квебек). Це територія на річці Святого Лаврентія поблизу Монреаля. Але, як з’ясувалося згодом, для правильної роботи метеорологічної обсерваторії ці координати не підходити, тому вирішили все-таки обрати Торонто.
Команда, яка займалася підготовкою будівництва, прибула до Канади у 1839 році та оселилася в занедбаних бараках Форту Йорк, фортеці у центрі Торонто. Обсерваторії було виділено 4 гектари землі на захід від Королівського коледжу. Вже наступного року завершили будівельні роботи та назвали установу магнітно-метеорологічною обсерваторією Торонто.
Загалом з’явилося дві будівлі, одна з яких призначалася для магнітних приладів, а іншу заглибили наполовину в землю для майбутніх експериментів. На головній установі знаходився спеціальний пристрій теодоліт. Його використовували для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів на місцевості.
За вимогами обидві будівлі зводили майже без використання металу, в основному застосовували немагнітні мідь та латунь. Крім того, поруч збудували бараки для поселення офіцерів.
З цього часу Едвард Сабін розпочав свої дослідження та спостереження. Вчений помітив, що магнітні коливання поділяються на короткострокові та довгострокові і описав явища, що впливають на зміну цих станів. У першому випадку на цикл впливали зміна дня та ночі, а в довгострокові коливання залежали від кількості видимих сонячних плям. Свою працю Сабін сформулював у двох статтях, які згодом розмістили у журналі Philosophical Transactions of the Royal Society у 1851 та 1852 роках. Фізик на цьому не зупинився та активно вивчав зміни магнітного поля. Через чотири роки побачила світ його третя стаття, присвячена досліджуваним процесам.
Діяльність обсерваторії в роки керівництва Джона Генрі Лефроя
Сер Джон Генрі Лефрой, англійський військовий, відзначився своїми науковими дослідженнями магнетизму Землі. Він один з перших вивчав магнітне поле і мав хороші успіхи. У 1842 році його призначили директором Торонтської магнітно-метеорологічної обсерваторії. Почесну посаду вчений обіймав до 1853 року. У 1846 році Лефрой одружився зі своєю першою дружиною Емілі Мері з Торонто. У пари народилися дві дочки та двоє синів. Він багато часу приділяв улюбленій справі та увійшов в історію.
За свою працю та відданість справі представники Фонду спадщини Онтаріо розпорядилися, щоб у 1960 році у кампусі Торонтського університету розмістили почесну дошку на честь Джона Генрі Лефроя.
Подальша доля Торонтської магнітно-метеорологічної обсерваторії
У 1853 році масштабний проєкт Королівського товариства планували завершити, а обсерваторію могли занедбати. На щастя, цього не трапилося. У той час, як інші подібні обсерваторії зникали, наукова установа у Торонто значно розширилася та взяла курс не лише на вивчення магнітних коливань, а й метеорологічних процесів. Відповідальність за подальшу діяльність Торонтської обсерваторії взяв на себе Департамент рибальства та океанів. Тимчасові будівлі змінили на постійне приміщення.
Проєкт нової будівлі створив архітектор Фредерік Камберленд у 1853 році. Це був кам’яний будинок, на вершині якого розмістили теодоліт. Будівництво тривало до 1856 року. Директором оновленої обсерваторії призначили Джорджа Т. Кінгстона, якого вважають батьком Метеорологічної служби Канади.
Працівники обсерваторії щодня отримували дані з 312 станцій Канади та 36 таких установ Сполучених Штатів Америки. Кожна така станція мала ртутний барометр, мінімальний та максимальний термометр, анемометр для вимірювання швидкості вітру, флюгер та вимірювач дощової води. Вся інформація у вигляді закодованих звітів надходила до обсерваторії щодня з 8:00 до 20:00. На основі отриманих даних формувався прогноз погоди на наступні 36 годин, який швидко розповсюджувався по всій країні.
Обсерваторія не лише займалася збором, формуванням та розповсюдженням метеорологічних даних. У 1880 році тут активно досліджували всесвітній час. До 1905 року установу вважали офіційним годинником Канади, аж поки цю функцію не передали Федеральній обсерваторії в Оттаві. Об 11:55 годинники на пожежних станціях Торонто дзвонили під впливом електричного сигналу, що надходив з метеорологічної обсерваторії.
У 1881 році директор обсерваторії Чарльз Карпміл висуває цікаву пропозицію. На його думку, розширити можливості наукової установи допоможе придбання високоякісного телескопа. Це потрібно для того, щоб вивчити більш точно вплив сонячних плям на погоду. Надії, які мав виправдати новий прилад, дещо не здійснилися. Новий телескоп через погані погодні умови не зафіксував важливі астрономічні явища.
Останні роки існування історичної обсерваторії
У 1890-х роках навколо Торонтського університету стрімко з’являлися нові будівлі. Негативно почали впливати на роботу вимірювальних приладів одночасно декілька факторів: електрифікація трамваїв та використання металу для будівництва нових приміщень.
У 1898 році відкрили нову магнітну обсерваторію в Азенкурі (Торонто). Попередня установа слугувала місцем для проведення метеорологічних та сонячних спостережень. Обсерваторія в Азенкурі пропрацювала до 1968 року. На зміну їй відкрили таку ж установу в Оттаві.
Проте і такі нововведення не пішли на користь діяльності обсерваторії при Торонтському університеті. Метеорологічні прилади не могли працювати в правильному режимі через постійну пилюку, що створювали будівельні майданчики поряд. Астрономічним спостереженням заважало нічне освітлення. Життя тривало, у всьому виднівся прогрес, тому потрібно було приймати рішення щодо подальшої долі обсерваторії, а саме: змінити місце розташування.
Нова будівля з’явилася в північній частині університетського містечка, на Блур-стріт. Попереднє приміщення відразу не зносили. Стара занедбана обсерваторія була деякий час збережена зусиллями професора факультету прикладних наук та інженерії Луї Бофорта Стюарта. У 1907 році все-таки будівлю знесли, а будівельні матеріали використали для зведення приміщення на новій локації.
Обсерваторія проіснувала до 1950 року. Потім її використовували в інших цілях. Вона слугувала як поліцейська ділянка, а також як телефонна платформа. Будівлю перейменували в “Обсерваторію Луї Бофорта Стюарта”. У 1953 році тут розмістили Адміністративну раду студентів (згодом Спілка студентів Торонтського університету). Щороку студенти інженерних спеціальностей закладу перефарбовують купол, який зберегли як символ магнітно-метеорологічної обсерваторії.